З досвіду роботи

Застосування комунікативного методу у процесі опанування навичками спілкування на уроках англійської мови.

Актуальність досвіду
З  кожним роком вимоги до рівня володіння іноземною мовою  безперечно

підвищуються. Змінюється і концепція викладання іноземної мови.

Механічне відтворення замінюється практичним використанням мови в умовах, наближених до реального спілкування. Сучасна методика все більше звертається до комунікативного підходу, що передбачає поєднання засвоєння правил з їх практичним оволодінням та застосуванням. 
  
Теоретична база  
  Концепція комунікативної стратегії навчання знайшла відображення у роботах багатьох науковців: Г.І.Бородіної, О.Я. Коваленко, А.Н.Лєонтьєва, Ю.І. Пассова, Г.В. Рогової та інших. Оскільки специфіка комунікативного підходу полягає у тому, що оволодіння засобами спілкування відбувається у процесі самого спілкування, навчальна діяльність, спрямована на вирішення конкретних комунікативних завдань, значно підвищує мотивацію у процесі оволодіння іноземною мовою взагалі та професійного спрямування зокрема.

Мета досвіду

впроваджувати комунікативний метод навчання поряд з традиційними для застосування на різних етапах навчання. Комунікативність відкриває для учнів можливості співпраці зі своїми ровесниками, дає змогу реалізувати природне прагнення кожної людини до спілкування, сприяє досягненню учнями вищих результатів засвоєння знань і формування вмінь.

Опрацювавши теоретичні матеріали про комунікативне навчання  на уроках англійської мови , я почала застосовувати такі види вправ на різних етапах уроку.

Об'ктом досвіду виступає процес формування комунікативної компетенції  -

вміння користуватись англійською мовою відповідно до конкретної життєвої ситуації.

Методи дослідження проблеми:

-      спостереження, аналіз;

-      розробка науково-методичних матеріалів з проблеми;

-      впровадження комунікативного методу під час навчальних занять;

- запровадження елементів аналізу діяльності роботи під час уроку, самоаналізу, взаємоаналізу;

-      розробка дидактичного матеріалу, тестових завдань;

-      моніторинг якості навчальних досягнень учнів;

-      узагальнення досвіду роботи з проблеми дослідження;

-      презентація досвіду роботи на міжшкільних та районних методоб'єднаннях.

Практична реалізація досвіду

Як організувати навчальний процес так, щоб учні могли використовувати іноземну мову як під час спілкування в реальних життєвих ситуаціях, так і для набуття знань, щоб вони були здатні орієнтуватись в соціокультурних аспектах країни, мова якої вивчається?

Практика показала, що цьому значною мірою сприяє атмосфера колективного спілкування, організованого на основі комунікативних ситуацій. На мою думку насамперед ситуації стимулюють учнів до комунікативно-вмотивованого виконання мовленнєвих дій, а спілкування в таких ситуаціях дає учням змогу засвоїти свідомо іншомовний матеріал.

Здійснення комунікативної поведінки вимагає відкритої атмосфери співпраці та активної участі учнів у процесі їх діяльності.

В особистості  я намагаюсь  стимулювати когнітивні процеси.

Від учнів очікую, щоб вони використовували свої розумові здібності для виконання проблемних завдань, які містяться у ситуаціях діяльності. Передбачаю, що учні вирішуватимуть ці проблемні завдання, використовуючи комунікативні моделі. Це можуть бути ігри, загадки, вікторини.

Заохочую учнів  брати активну участь у процесі навчання.

Зокрема, для того, щоб успішно вивчали мову та оволодівали вміннями здійснення комунікативної поведінки, учні повинні брати активну участь у навчальному процесі. Їх необхідно заохочувати ставити численні питання і експериментувати з мовою. 

Учнів заохочую виражати свої думки, почуття і використовувати особистісний досвід у різних видах діяльності.

Для того, щоб учні могли висловлюватися англійською мовою на уроці, їх необхідно зацікавити у цьому і створити можливості для ефективного спілкування їх між собою і з учителем. Сучасні навчально-методичні комплекси відводять багато місця та часу для створення таких можливостей.

Ось наприклад декілька вправ для навчання учнів здійснення ефективної комунікативної поведінки.

Topic: talking about permission.

 Write true sentences:

At home I can … but I cannot … (watch TV until eleven o’clock, eat ice-cream for breakfast, play loud music in my room).

You choose!        

At school we can … but we cannot … (play football, listen to music, use a dictionary in English lesson).

You choose!

Для того, щоб закріплення лексико-граматичних структур, у даному випадку способів вираження та заборони  та дозволу, відбувалося у реалістичному контексті, учням пропонують написати речення, близькі до їхнього досвіду.

Talking point.

Think about your experiences of a learning skill, e. g. another foreign language, a musical instrument, playing a sport, ets. Prepare your own answers to these questions first, and then compare your answers with your partner.

What skill did you learn?

Where and when did you start?

How did you learn? Did you have a book, a video, a teacher?

What are some of the things you remember most clearly?

How successful were you? Why?

Now share your experiences with the class, and agree on the most successful ways of learning a new skill.

Тут темою є шляхи вивчення мови. Учнів запрошують поділитися враженням про різні навчальні прийоми, які були найефективнішими для них. У цьому випадку комунікативний підхід має подвійну користь: учні не тільки використовують англійську мову, щоб передати реальну та цікаву інформацію один одному та вчителю, вони можуть також відкрити для себе нові методи та прийоми вивчення мови, оволодіти комунікативною поведінкою.

Намагаюсь залучати учнів до навчальній діяльності, яка імітує або створює реальні чи реалістичні ситуації.

Очевидно, що у більшості випадків спілкування англійською мовою на уроці є значною мірою штучним у тому розумінні, що воно головним чином може лише імітувати комунікативні ситуації реального життя. Наприклад, якщо учні познайомилися один з одним на початку навчального року, у них потім не виникає потреби робити це знову. Але для того, щоб забезпечити достатню практику, необхідно повторювати таке завдання декілька разів – і за різних обставин. Це, як правило, слугує відпрацюванню певних мовленнєвих шаблонів та сприяє формуванню шляхів закріплення навичок комунікативної поведінки.

Учні в класі, як правило не мають потреби ставити запитання про те, як пройти чи проїхати кудись у певному напрямку, але вони повинні знати, як це робиться в реальних життєвих ситуаціях.

Учнів заохочую працювати разом.

Постійно заохочую учнів працювати в парах чи групах для того, щоб забезпечити максимальну кількість можливостей для взаємного усного та письмового спілкування англійською мовою. У такому випадку кожен учень має більше часу для говоріння, аніж якщо б він відповідав тільки вчителю. Робота в парах також дозволяє учням практикувати говоріння у невимушеному контексті, без остраху, який може супроводжувати усну відповідь перед всім класом.

Учнів заохочують брати на себе відповідальність за результати
власного навчання і розвиток вміння вчитися.

Це змушує учнів самих оцінити , наскільки добре вони вивчили зміст розділу, а тести самоконтролю дають цінну інформацію про те, що учні засвоїли добре, а що ні.

Кожен вчитель володіє власним унікальним стилем викладання, але згідно з принципами реалізації комунікативної поведінки в навчальній діяльності, а саме завдяки комунікативно орієнтованому викладанню мов, його роль у мовному класі повинна бути достатньо гнучкою: учитель має постійно вести та підтримувати учнів, але не завжди домінувати над ними. Роль учителя як носія інформації необхідна на тому етапі уроку, коли учням потрібні вихідні дані (наприклад, при вивченні нового матеріалу); або коли необхідні пояснення до завдань; коли час переходити від одного етапу уроку до іншого і коли необхідно виправити помилки. Роль спостерігача найбільш важлива тоді, коли учні працюють самостійно або в парах чи групах. Під часцього етапу уроку учитель, рухаючись від однієї групи учнів до іншої, надає індивідуальну допомогу тим, хто її потребує. Роль учителя як консультанта повною мірою реалізується тоді, колиучні працюють самостійно в парах чи групах і потребують порад щодо змісту завдання або наявності відповідних джерел інформації, наприклад, для роботи над проектом.

Усі викладені вище положення можуть бути доповнені іншими особливостями формування стилю комунікативної поведінки, при якому у центрі уваги виступає зміст висловлювання, особливого значення набуває мовленнєвий контекст, розвивається як грамотність, так і швидкість висловлювання. При цьому грамотність включає крім мовної норми ще й соціокультурну адекватність мовленнєвої поведінки, заохочується особистісний зміст навчання, стимулюється мимовільне запам'ятовування тощо.

В плані формування ефективної комунікативної поведінки особистості виділяються також положення про організацію навчання, центрованого на учні, про забезпечення морального та емоційно-інтелектуального розвитку учнів, про індивідуальні темпи засвоєння мови, про інтегрований урок з різноманіттям між предметних зв'язків.

Підкреслюється також важливість взаємодії та співробітництва учнів, а також мовленнєвого завдання для організації комунікативного контексту засвоєння мови та формування ефективної комунікативної поведінки особистості на цій основі.

                   Партнерами у навчальній комунікації можуть бути учні та вчитель. При цьому використовуються такі варіанти взаємодії:

                 А.Учитель-клас                         В. Учитель-учень

                 Б. Учень-клас                             Г. Учень-учень

У навчанні монологічного мовлення переважають контакти між учителем та класом і учнем-класом, а в діалогічному – контакти між учителем та учнем і учнем-учнем.

                   Доцільно підбирати партнерів з урахуванням загальних інтересів  і рівня володіння мовою. Необхідно зважити і на індивідуальні особливості учнів.

                   Місцеположення партнерів також не можна ігнорувати. Їх потрібно розсаджувати у зручні для мовленнєвого контакту позиції.

                   Для здійснення парної роботи можна працювати з тим, хто сидить поруч, або зіставляти парти разом, щоб учні сиділи один навпроти одного.

                   Невеликі групи учнів (по 4 особи) можуть бути організовані двома учнями, які повертаються обличчям до пари, що сидить за ними.

                   Також можна організувати групову роботу з урахуванням необхідного простору, коли в середині знаходиться вчитель або група з 3-4 чоловік. У груповій роботі взаємодія відбувається між усіма учасниками. Учитель спостерігає за учасниками, записує помилки, але не перериває гри з метою їх виправлення. Тільки після закінчення вчитель відзначає вдалі моменти, зупиняється на найбільш типових помилках.

                    Справа не в тому, щоб учень досконало володів комунікативними засобами й не потребував допомогу з боку вчителя. Самостійною має бути діяльність, у якій мовлення грає роль засобу спілкування й реалізується право учня на власну думку.

                   Предмет розмови учитель формулює в загальній інструкції на початку роботи.

                   Для цього можна використати:

а) реальні життєві факти, стосунки, обставини, події;

б) демонстрацію предмета розмови за допомогою зорової то слухової наочності;

в) у звуковому варіанті тема може бути подана як набір сигналів, які асоціюються відповідно (падіння вази, нявкання кішки тощо);

г) словесне визначення предмета розмови, яке базується на уявленні і досвіді учнів. Переважно починається так: «Уявіть собі, що до вас приїхав іноземець …»

                   Такий спосіб презентації теми може бути поданий у вигляді тексту у звукозаписі або в письмовій формі у вигляді листа.

                   Проте наявність предмета розмови ще не є стимулом до мовленнєвої дії. Необхідна мотивація, яку також потрібно формувати.

                   Для формування потреби в спілкування використовуються комунікативні завдання, які застосовуються в процесі навчання:

а) погодьтеся із твердженням;

б) висловіть незгоду з думкою партнера й аргументуйте свою точку зору;

в) висловіть своє бажання піти в зоопарк тощо;

г) висловіть свій жаль, відмовтеся і аргументуйте свою відмову.

                   Успішний розвиток комунікативного мовлення залежить від психологічних умов, які найбільш забезпечуються інтерактивними технологіями.

                   Інтерактивні технології можна розглядати, як різновид активних методів навчання. Інтерактивне навчання – це специфічна форма організації пізнавальної діяльності, яка має передбачену мету, - створити такі умови навчання, за яких кожен учень відчуває себе комфортно, успішно.

                   Суть інтерактивного навчання полягає в тому, що навчальний процес відбувається за умови постійної, активної, позитивної взаємодії всіх учнів. У результаті організації навчальної діяльності за таких умов у класі створюється атмосфера взаємодії, співпраці, що дає можливість учителеві стати справжнім лідером.

                   Як відомо учні починають уміти користуватися мовою, коли їхня увага зосереджена на передачі і отриманні посилань, які є інформацією, що цікава як для того, хто говорить, так і для того, хто слухає. Це і є інтерактивність. Яка включає не тільки  вираз своїх власних думок, але й сприйняття , і розуміння думок інших.

Ознаки інтерактивного навчання:

-         двосторонній характер;

-         спільна діяльність учителя і учня;

-         педагогічне керівництво процесом;

-         спеціальна організація та різноманітність форм;

-         інформаційна прогалина;

-         цілісність та єдність;

-         мотивація і зв'язок з реальним життям;

-         виховання і розвиток особистості  учнів одночасно з процесом засвоєння нових знань.

                   Інтерактивна технологія передбачає організацію кооперативного навчання, коли індивідуальні завдання переростають у групові. Кооперативна навчальна діяльність – це форма організації навчання в малих групах учнів, об’єднаних загальною навчальною метою. Організація інтерактивного навчання передбачає використання дидактичних і ролевих ігор, моделювання життєвих ситуацій, створення проблемних ситуацій.

                   Усі ігри діляться на 2 групи – competitive, cooperative. Якщо в ігрових змаганнях учасники прагнуть досягти мети першими, то в спільних усі гравці працюють гуртом, щоб отримати результат. У будь-якому випадку дитина вчиться діяти в колективі, знаходити підходи до інших людей.

Проводяться різні комунікативні ігри:

-         information gap (інформаційна прогалина);

-         guessing games (ігри «Відгадай»);

-         search games (пошукові ігри);

-         matching games (ігри зі знаходження поєднань);

-         matching-up games (ігри зі знаходження збігів);

-         exchanging games (ігри, де обмінюються думками);

-         collecting games (ігри «збери комплект»);

-         combining activities (діяльність із об’єднання в групи за інтересами);

-         arranging games (ігри із розставляння у певному порядку карток, подій або самих гравців).

                   Гра «Сollective Story»

                   Мета цієї гри – активізувати мовленнєві навички з теми «Тварини».

                   Учні отримують завдання: скласти колективну розповідь з теми «Зоопарк».

Формуються групи. Представники кожної групи по черзі промовляють по одній фразі. Той, хто не може придумати пропозиції, вибуває з гри. Переможцем стає група, у якій наприкінці гри залишилося більше учасників.

                   Інтерактивна технологія «Мікрофон»

                   Інтерактивна технологія «Мікрофон» дає можливість учням швидко по черзі відповісти на запитання або висловити свою думку.

                  

                  

З метою виховання засобів здійснення ефективної комунікативної поведінки людини вважається необхідним вже в процесі шкільного навчання враховувати психологічні фактори комунікативного уроку, до яких належать повага до особистості учня, прийняття особистісної неповторності кожного учасника навчального процесу, захист індивіда від психологічних травм на уроці, збереження особистісної автономії кожного учня, розвиток міжособистісних взаємин.

Комунікативні завдання, на думку методистів, невідокремлювані від стимулювання розумової діяльності різними способами. Іноземна мова як інструмент пізнання в умовах комунікативно-орієнтованого навчання стає також засобом соціокультурної освіти і я з цим повністю погоджуюсь.

                   Історично вивчення рідної мови і культури країни існували у вигляді симбіотичного поєднання. Сьогодні реальність входить у систему вивчення мови у вигляді низки продуктів (література, музика, художні витвори), а також через вивчення цінностей і поведінки, інститутів, традицій, стилю життя. Природно виникає запитання: яку культуру треба вивчати -британську, американську, європейську чи якусь нейтральну - міжнародну? Цим питанням переймаються не тільки автори підручників, а й учителі іноземної мови багатьох країн світу, які мають можливість користуватися безмежними ресурсами всесвітньої мережі і адаптувати їх до своїх потреб. Не кожному відомо, що звертання до громадян Об'єднаного Королівства як до англійців, а не до британців може викликати негативну реакцію у громадян Шотландії, Уельсу і Північної Ірландії. У свою чергу, поняття „носій мови" вийшло за межі традиційних уявлень. Сьогодні ми сприймаємо як носія мови  індіанця англійського походження і китайця американського. І зовсім невикликає заперечень той факт, що носій англійської мови може бути носієм кількох культур.

                Як наслідок, сьогодні вивчення іноземної  мови має відбуватися з урахуванням культурного й національного різноманіття, а також з використанням потенціалу між предметних зв'язків (географії, зарубіжної літератури). Іншою необхідною умовою є сучасний контекст. Авторам підручників бажано уникати застарілого, стереотипізованого матеріалу, зростає роль автентичного, сучасного різножанрового матеріалу (статті, сучасна проза, листи, „живі" діалоги).